Великий украiнський письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, з свiтовою славою поета-правдолюбця Ї це Тарас Шевченко. Його думки зрозумiлi усiм пригнобленим, усiм тим, хто хоче вiльного, радiсного i щасливого життя. Чому ж поезiя Шевченка має не тiльки нацiональне, але i свiтове значення? Творчiсть поета-демократа у великiй мiрi вирiшила подальший розвиток украiнськоi лiтератури, бо не було жодного вiдомого письменника другоi половини XIX Ї початку XX ст., який би не вiдчув впливу Т. Шевченка. Максим Рильський зазначав, що «як пушкiнський реалiзм освiчував шлях росiйськiй лiтературi, так реалiзм Шевченка освiчував шлях украiнськiй лiтературi».

Своєю славетною збiркою «Кобзар» вiн започаткував нову епоху не тiльки в iсторii украiнськоi лiтератури, а й у духовностi. Думки Шевченка-поета, борця-революцiонера завжди зверненi до майбутнього, вони надихають новi поколiння. Ця людина завжди служила правдi i боролася за щасливе майбутнє свого народу. I зброєю у цiй боротьбi поет зробив слово: Возвеличу Малих отих рабiв нiмих! Я на сторожi коло iх Поставлю слово. I дiйсно, на той час процес становлення новоi украiнськоi лiтератури вiдбувався одночасно iз процесом розвитку науки i культури. А твори Т. Шевченка є зразками глибокоi народностi, критичного реалiзму. У лiтературi з’являються новi героi: селяни-протестанти Ї бунтарi, повстанцi, борцi проти феодального гнiту. Лiтература збагатилася новими жанрами: лiро-епiчна поема, полiтична поезiя, оповiдання i повiсть…

Вiн був основоположником критичного реалiзму i в украiнському образотворчому мистецтвi. Його чудовi картини, рисунки, гравюри вчили iнших правдиво i багатогранно вiдбивати сучасну дiйснiсть. Цiннiсть художнiх творiв полягає в гострому викривальному змiстi, чiткий соцiальнiй спрямованостi. I в своiх безсмертних поезiях, i в живописних полотнах Шевченко пропагував свiтлi iдеали свободи, рiвностi; закликав народ до боротьби проти усiх гнобителiв простому люду конкретний шлях цiєi боротьби, цим самим впливаючи на розвиток i лiтератури, i мистецтва, i духовноi культури.

В Украiнi «родилась, гарцювала козацька воля». I про неi добрим людям . Кобзарi спiвають, Все спiвають, як дiялось, Слiпi небораки, Бо дотепнi… Це уривок iз поезii Шевченка «Думи моi, думи моi…». Цi слова Ї правдивий пролог до першоi збiрки Шевченка i до всiєi його творчостi. Назва ii дала лiтературне наймення поетовi, з яким вiн назавжди увiйшов у свiдомiсть нашого народу. Образ народного спiвця ми зустрiчаємо в багатьох поемах Шевченка: «Перебендя», «Гайдамаки», «Катерина» та iнших. У поемi «Перебендя» перед нами

Ї постать кобзаря, наскрiзь реальна, живцем вихоплена з дiйсного украiнського життя. Вiн Ї бiдний сiромаха, що ночує «попiдтинню, сирота, що не має хати. Живе тiльки пiснею, нiчим не журиться. Спiває скрiзь, де тiльки збираються люди. У пiснях його i радiсть, i смуток, вони на кожний випадок життя. У степу на могилi спiває кобзар, i слухач його Ї тiльки вiтер у полi. Бо спiває вiн для себе у хвилини високого Божого натхнення. Це великий митець, який чує все: i що вiтер говорить, i про що спiває море. Вiн самотнiй, не завжди зрозумiлий людям. Логiчним продовженням цього образу є образ кобзаря Волоха в поемi «Гайдамаки». Це пiсенна душа гайдамакiв. Своiми пiснями вiн веде iх у бiй.

Сю нiч погуляєм, Ляхiв погойдаєм, Та так погуляєм, Що аж пекло засмiється, Земля затрясеться, Небо запалає… Участь кобзарiв у повстаннi Ї iсторичний факт. Вони проходили кривавими шляхами разом з повсталим народом. Кобзар Волох Ї це художнє втiлення козацькоi вольницi, героiзму i завзяття, козацького смiху, дотепу й жарту. Зовсiм iнша роль образу кобзаря в поемi «Катерина». Вiн з’являється в останнiй частинi поеми. Цим образом письменник продовжує бiографiю Iвася. Хлопчик стає поводирем кобзаря. Мабуть, кобзар зумiє iсторiю Iвася розповiсти людям. Вона стане однiєю з його пiсень, i доля сироти, його нещасноi матерi Катерини схвилює не одне серце. Тарас Шевченко пiднiс образ кобзаря до символу. Вiн виразник нацiонального болю Украiни, захисник знедолених i глашатай волi та незалежностi рiдного краю.