Головна сторінка » Твори з української мови

Твір-опис [67]Твір-роздум [48]Твір-розповідь [39]

Твір для шостого класу. Усім відомий міф про Икара - юнака, що хотів літати, прагнув до сонця й загинув, наблизившись до нього настільки близько, що віск, що скріплював пір’я, станув. Ярослав Ивашкевич не знав близько парубка, про яке розповів. Але маленький епізод, свідком якого він став, спонукав його написати оповідання й назвати по асоціації “Загибель Икара”. Дія відбувається під час другої світової війни у Варшаві. По дорозі йде юнак 15-16 років і читає книгу. На нього ледве не наїхала машина гестапо.
Воно приходить до нас щороку, сонце сяйне, заквітчане і дуже щире - Свято Матері. Приходить у першу неділю березня, коли стихають лютневі віхоли, коли сонечко своїм проміннячком тільки-но починає зігрівати змерзлу землю.
У багатьох народів є рослини-символи. У канадців — клен, у росіян — берізка, у нас — верба та калина. Дбайливо охороняє наш народ калину. Наруга над нею вкриває людину ганьбою. Зацвітає калина насамкінець весни, коли вже відходять заморозки. І що може порівнятися з її легкими запашними кетягами квітів? Радісно стає на серці, коли стоїш біля цього дива!
Наше шкільне навчання часто проходить у кабінеті української мови та літератури. Я хочу описати його, бо це сучасна класна кімната. Вона простора та світла, тому що в ній великі вікна. На вікнах висять білі мережані гардини та прозорі блакитні штори.
Якось під час прогулянки в лісі бабуся зірвала невідоме мені зелене рослинка. Спочатку я подумала, що воно має лікувальні властивості, але бабуся з посмішкою відповіла, що це барвінок і з ним пов’язано чимало народних звичаїв. Так я дізналася, що ця рослина зберігає зелений колір навіть під снігом, а живучість і витривалість барвінку, краса його кольору оспівані в багатьох народних піснях. В українському фольклорі він символізує молодість, любов і шлюб. За народними звичаями хлопці рвали барвінок навесні і віддавали коханій дівчині.
Наш будинок стоїть на проспекті. Повз нього вдень і вночі снують автомобілі, Навіть тротуари нерідко слугують для них стоянками. Саме шосе в багатьох місцях пошкоджено автомобілями. Свою справу роблять сніг і дощ, спека й морози. Щоправда, трасу час від часу ремонтують, але цей так званий клаптевий ремонт довго не витримує навантажень. За лічені місяці асфальтні клаптики, накладені на вибоїни, стають непридатними, і авто і тролейбуси знову підстрибують на ямах, різко вищать гальма, і на шосе боляче дивитися. Цим літом, схоже, справа з дорогами почала змінюватися на краще. Прийшла бригада робочих в уніформах жовтогарячого кольору, підійшла колона дорожньої техніки - і робота закипіла. Щоправда, не по суцільній трасі, адже машини мають якось їхати.
Наш будинок стоїть на проспекті. Повз нього вдень і вночі снують автомобілі, Навіть тротуари нерідко служать для них стоянками. Шосе в багатьох місцях пошкоджено автомобілями. Свою справу роблять сніг і дощ, спека і морози. Правда, трасу час від часу ремонтують, але цей так званий клаптевий ремонт довго не витримує навантажень. За лічені місяці асфальтні клаптики, накладені на вибоїни, стають непридатними, і авто і тролейбуси знову підстрибують на ямах, різко вищать гальма, і на шосе боляче дивитися.
Ніхто не хотів навчити розуму маленького горобчика: ні поважна курка, ні мудра сова, ні крук. Та от настала зима, повіяла завірюха, і треба було якимось чином рятуватися від негоди. Скрутно стало горобчикові — холодно, голодно. Почав він придивлятися, як добувають собі їжу інші горобці, як рятуються від холоду, і став робити так само.
Спочатку було Слово… Так починається книга книг - Біблія. Саме у слові бере весь свій початок. Сьогодні ми не додаємо слову такого великого значення, як в давнину. Людина мало стурбована тим, як він говорить. Йому важливіше те, що він говорить. Важливо передати в слові більше інформації. Наша мова стала одноманітною, неемоціиною, в ній багато вульгаризмов, а то і нецензурних слів і виразів. Серед молоді зараз дуже популярна своя особлива мова. Його називають молодіжним сленгом, або жаргоном. Мені здається, що такі наші слівця потрібні іноді як протест проти стандартності, мовних штампів, проти словесної пишноти і марнослів’я. Іноді хочеться спілкуватися зі своїми однолітками так, щоб дорослі не проникали в світ наших інтересів, хочеться просто поговорити про своє на «своїй» мові.
Як, втім, немислимо складно заглянути в майбутнє й довідатися, що там відбувається на нашій Землі, такий маленьким і беззахисної перед Всесвітом. Ніщо так сильне не цікавить людини, як майбутнє його сім’ї, дітей, країни, цивілізації. Напевно, тому так захоплююча й численна науково-фантастична література. Письменники-Фантасти придумують різне майбутнє, з багатьох варіантів якого нам тільки залишається вибрати той, котрий більше сподобався. Я вибираю братів Стругацьких. Один з них - астроном, іншої - сходознавець-японіст. Напевно, тому їхні фантазії звернені до зірок і земної мудрості. Вони з неабиякою часткою сарказму стосовно сьогодення (майже як Салтиков-Щедрін) придумали своє майбутнє. Цікаво, що в шістдесяті-вісімдесяті роки в колах інтелігентів їхні добутки вважалися їдкою соціальною сатирою на соціалістичний спосіб життя.
Район, в якому я живу, достатньо молодий. У нас тут багато шкіл і дитячих садків. Щовечора як висипе дітлахів на вулицю - весело, гамірно. Багато хто з жителів району виводять на прогулянку своїх четвероногих вихованців. Подивишся, хтось веде породисту собаку у вишуканому нашийнику на шкіряному поводку, а хтось маленьку дворняжку на мотузочку, але з таким почуттям гідності, наче це представник найціннішої собачої породи. І є чим пишатися, дружбою братів наших менших і довірою, яку вони нам виявляють
Цього літа я по-новому подивився на свій двір. А все почалося з того, що рано-вранці мене розбудили сороки. Вони влаштували метушню у кронах старих тополь, які щільно підступають до нашого будинку. Не прокинутися було неможливо: таким різким та голосним був сорочиний крик. Голосів інших птахіи просто було не чути, хоча зазвичай у кімнату долітають цвірінькання горобціи, посвист ластівок, воркування голубів. Врешті-решт я заснув, а потім, коли двір наповнився голосами людей, я вийшов на балкон і пильно став роздивлятися такий знайомий і водночас незнайомий двір
На літні канікули я поїхав до бабусі в село. Незадовго де мого приїзду у бабусиної корови Зорьки народилося маленьке теля - бичок. Воно було товстеньке, чорненьке, з великою білою плямою лобі. Я назвав його Мишком. Теля росло швидко, було рухливе. Коли я брався за маленькі роги бичка, він рдився і буцав мене. Якось увечері стадо корів поверталося додому.
ВИТИНАНКИ. На новорічні свята ми всією родиною поїхали у гості до тітки. Як же красиво було у неї в кімнаті. На вікнах, на стінах, полицях, сволоці - скрізь були наклеєні витинанки. Вони створювали радісний, передсвятковий настрій, дарували насолоду. Мені дуже захотілося навчитися робити ці незвичні прикраси. Я дізналася, що для витинанок беруть тонкий папір і фарбують його в червоний, рожевий, синій, зелений кольори. Папір складають учетверо і витинають так, щоб не було суцільних розрізів, щоб усі елементи були єдиними. З того часу я полюбила ці чудернацькі витвори. До кожного свята я прикрашаю свою кімнату різнокольоровими витинанками, дарую їх друзям та знайомим.
Цілими днями Улянка любила блукати в лісі. її приваблювала зелена галявина, сонячні промінці поміж дерев. Особливо подобалося їй лежати в траві на галявині, яку обступали високі пахучі липи. Галявина нагадувала дівчині маленьке земне озеро, яке пахло молодою травичкою. Уляна відчувала себе маленькою хазяйкою в цьому лісі. Допомагала йому: тушила залишений кимось жар від вогнища, щоб уникнути пожежі в лісі. Улянка зналамайже кожну рослинку, кожне деревце, які тягнулися до сонця. Згадувала дівчинка дідусеву казку.
Почався навчальний рік. Разом з цим почалися і польові роботи - збір урозічио не тільки на колгоспних полях, а й на присадибних ділянках. Багато людні уже вправилися біля городу. Дітвора мала час погуляти на вулиці, сходити ма рибалку. Алє одного разу ми поверталися з рибалки, йшли дорогою повз городи. Ана-тол І іі звернув нашу увагу на те, що лише на городі Олексія не викопана картопля. Олексій учився з нами, але нічого нікому не говорив. Та ми всі помітили, що ні и сумний, не гуляє з нами, поспішає додому після уроків. Ми не придавали цьому ніякого значення.
Ось вже який рік поспіль я проводжу літо у селі Іванівка у нас на Слобожаншині. Село невелике, два десятки дворів, колись тут вирувало життя, а потім молодь почала від’їжджати до міста. Поїхали й мої батьки - мама з татом, але корені не забувають: приїздять не лише відпочити, а й попрацювати. Я теж ні тільки байдики бити приїжджаю до бабусі з дідусем, а й допомагати по господарству. Наше село примітне тим, що на дахах кількох будинків та інших високих спорудах, і навіть на стовпах мережі електропередач можна побачити гігантські гніда. Деякі з них досягають у діаметрі півтора-два метри.
Твір-роздум у публіцистичному стилі на патріотичну тему. Був передсвятковий день. Ближче до вечора хтось подзвонив нам у двері. Хто б це міг бути? Ми ні на кого не чекали. На порозі стояла незнайома літня жінка. «Мабуть, помилилася квартирою», - подумав я. Жінка привітно привіталася, вибачилася за те, що потурбувала, а мати запропонувала їй увійти у передпокій. Тут при світлові я роздивився гостю: на вигляд вона була старшою від моєї бабусі.
На небагатолюдній вулиці, далеко від центра міста, відкрився сучасний супермаркет. Зовні він нагадує споруди подібних магазинів, що розкидані по всьому місту. Але одна важлива відмінність все-таки є. Підприємці створили біля супер-маркета смерекову алею. Тут ростуть розкішні блакитні смереки. Вони однакові на зріст, пухнасті. У їхніх кронах вільно горобцям, синицям. Зрідка на верхівку присяде сорока. Часом вона нагадує флюгер; крутиться туди й сюди, невгамовно і рішить про щось своє, а потім, зірвавшись, раптово летіть геть. Горобці частенько сваряться із сороками, а голуби поважно походжають біля ялинок мозаїчними митами, щось викльовуючи з щілин, і приятелюють з горобцями.
До нас на Великдень приїздив погостювати мій двоюрідний брат Сергій и Радісно поблискуючи очами, він розповів, що їхній клас взяв участь у незвичнім суботнику: разом з мешканцями села хлопці саджали дерева.