Уявіть собі далекі часи - XVII і XVIIIстоліття, коли українські повстанці та гайдамаки воювали проти польської шляхти, яка поневолила українські землі. Найвищим проявом гайдамацького руху було повстання 1768 року, відоме під назвою «Коліївщина», події якої й лягли в основу поеми «Гайдамаки». Гайдамаччина була відповіддю на нелюдські жорстокості конфедератів (конфедерація - військово-політичне об’єднання, яке ставило перед собою мету збереження необмежених прав і привілеїв польської шляхти і католицької церкви). На чолі повстанських загонів гайдамаків стає Максим Залізняк. Він не був зроблений із заліза, як Залізний Дереворуб. Він звичайна людина, причому реальна, бо є відомості, що походив він із села Медведівки, був на Запоріжжі, в Очакові, наймитував. Другий керівник повстання, теж зображений у поемі, - Іван Гонта, родом із села Розсішок, що належало польським магнатам Потоцьким. Гонта був надвірним козаком, а потім сотником надвірних козаків - озброєних воїнів, що служили в маєтках польської шляхти.

Повстання розпочалося в районіМотронинсько-го монастиря (біля Черкас) у травні. Загони Залізняка вирушили на Умань. На бік повстання перейшов загін надвірних козаків на чолі з Гонтою, який був посланий для придушення повстання. Гайдамаки захопили Умань. Боротьба охопила велику територію України: майже всю Київщину, Поділля, Волинь, Галичину, Прикарпаття. Панівні кола Польщі, які не могли самі розправитися з повстанням, звернулися до уряду Росії з проханням допомогти в придушенні його. Під час зустрічі з командуванням царських військ Залізняк і Гонта по-зрадницькому були схоплені, а їхні загони роззброєні. Не вийшло з них «універсальних солдатів»! Залізняка, що був російським підданим, покарано батогами і заслано на вічну каторгу в Нерчинськ. В дорозі він утік, але втікача спіймали і знову відправили в Нерчинськ. Не дійшовши до місця заслання, Залізняк знову втік. І знову його спіймали і нібито кинули до в’язниці в Москві, звідки знову він був відправлений в Нерчинськ. Є припущення, що Залізняк й звідти втік і брав участь у селянській війні, яку очолив Омелян Пугачов. Справжній невловимий месник! Гонта як польський підданий був переданий польській шляхті. Його люто катували, а потім в селі Сербах (на Поділлі) стратили.

Але повернемося до поеми. Події в ній розгортаються двома сюжетними лініями. Основна - широке зображення гайдамацького повстання. Друга - взаємини Яреми і Оксани. Поема складається із вступу, одинадцяти розділів і епілогу. У вступі поет висловлює свої погляди на життя, на мистецтво, заявляє про те, що героєм його поеми буде повсталий народ та його представник - наймит Ярема «у постолах». Епілог є завершенням першої сюжетної лінії. У ньому говориться про поразку гайдамаків та про їх нескореність. Величний голос Кобзаря йде в основному за народними переказами та піснями. Кобзар Волох порівнює Залізняка із сизим орлом, що літає попід небесами; називає прославленого ватажка батьком, а повстанців - його синами. Своїм керівником гайдамаки визнають тільки Залізняка. Максим завжди на чолі повстанців, які вірять йому: «Йде Залізняк Чорним шляхом, за ним гайдамаки». Залізняк походив із бідних - це теж не залишилося поза увагою поета. Устами кобзаря він говорить про ватажка: Нема в його ні оселі, Ні саду, ні ставу- Максим відважний. Він завжди йде попереду, перебуває в самій гущині бою, власним прикладом запалює повстанців на подвиги. Вперше бачимо Залізняка в Черкасах, коли він закликає гайдамаків до бою, до помсти. Поет розповідає про його героїчні вчинки в Лисянці. Залізняк пройнятий глибокою ненавистю до ворога і разом з гайдамаками розправляється із шляхтою.

Залізняк- досвічений, вдумливий і вимогливий ватажок. Його вдача відзначається розумом, витримкою, спокоєм у найскладніших обставинах. Під час бою «їде собі, люльку курить, нікому ні слова». І водночас для ватажка властиві відчайдушні бойові вчинки і молодечий запал. Він «і воює і гарцює з усієї сили». Чимось він нагадує Уокера - техаського рейнджера, вам не здається? Залізняк чуйно ставиться до повстанців, до Яреми, якого зустрів у бою, до хлопчика, що розповів, як карали шляхту в їхньому селі. За ці добрі вісті він дає останньому червінця. Ватажок розуміє настрої повстанців, відчуває їхні потреби, турбується про них. Коли гайдамаки потомилися, пропонує відпочити:

Зустріч з Яремою

• Ø «У ліс, хлопці! Вже світає, І коні пристали: Попасемо».

В епізоді йдеться про те, як, довідавшись, що немає вже Ґонти, «Залізняк заплакав вперше зразу; сльози не втер, умер неборака». На чужомі полі, в чужу землю поховали його гайдамаки. Востаннє в поемі звучать слова про ватажка:

• Сумно-сумно гайдамаки
• Залізную силу
• Поховали; насипали
• Високу могилу.

Ще один з ватажків - Гонта. Разом із Залізняком він закликає гайдамаків бити ворога. Щоб зрозуміти найповніше цей образ, прочитайте розділ поеми «Гонта в Умані». Надзвичайно напруженою є сцена вбивства Гон-тою своїх дітей. У розпалі бою до Ґонти привозять двох його синів, що виховувалися в єзуїтів, а з ними разом і ксьондза. Прагнучи посіяти сварки між повстанцями, похитнути довір’я гайдамаків до свого ватажка, ксьондз звертається до Ґонти:

• «Гонто, Гонто!
• Оце твої діти.
• Ти нас ріжеш, - заріж і їх:
• Вони католики.
• Чого ж ти став? Чом не ріжеш?..»

У трагічному становищі в душі Ґонти борються два почуття: відданості присязі і любові до своїх дітей. Переважає вірність присязі, народові. Гонта піднімає руку на своїх дітей. В останню хвилину перед стратою він із глибоким болем у душі звертається до своїх синів:

• Ø «Горе мені з вами! Поцілуйте мене, діти, Бо не я вбиваю, А присяга».

Зворушливо передано картини похорону Гонтою своїх дітей і його вислів, що його сини загинули за Україну і він за неї загине. Повернувшись до повстанців, Гонта ще з більшим завзяттям карає ворогів. Карає за Україну, за дітей, за своє горе. Ось що можна написати про образи ватажків. Але, звичайно, не переписати. У вас повинні з’явитися власні думки, які, може, будуть зовсім не такими. Що можна написати у вступі? Якщо у вас ліричний настрій, можетг- написати, які думки викликає поема, що вам подобається і т. д. Якщо не дуже ліричний, тобто зовсім не ліричний, напишіть, про що цей твір, і що в ньому Шевченко зобразив не лише масові сцени, а й гайдамацьких ватажків. У висновку можете написати про значення цих образів.