Як істинний патріот, Шевченко, кидаючи погляд у минуле українського народу, звертався до героїчної історії своїх предків. У минулому його захоплювала перш за все боротьба за волю, козацька відвага. Героями його творів стають Тарас Трясило, Іван Підкова, Гамалія.У поемі «Гамалія» Шевченко розповідає про похід запорозьких козаків до Туреччини. Розпочинається поема піснею-плачем запорожців, які страждають у турецькій неволі. Звертаючись до вітру, до моря, посилаючи прохання до братів-запорожців, невільники сподіваються, що їхні слова долетять до Великого Лугу і товариші прийдуть їх визволяти. Плач невільників долинув до рідної землі. І тоді козаки заспівали у відповідь:

• їдем різать, палить, Братів визволяти.

Нелегким був шлях сміливців, «море вітер чує» і так розходилось, що у козаків аж «серце мліє». Але їх ніщо не лякає, бо вони їдуть «братів визволяти». Бій між славними героями та «бусурманами» змальовано у романтичному ключі: ревуть, лютують «гвардійці» султана - яничари, скрегочуть зубами, палять з гармат. Але ніщо не допоможе катам. Від шабель козацтва «покотились яничари». Мужній і відданий козацький ватажок Гамалія розірвав кайдани, випустив братів з неволі. І розпочався «бенкет козачий». Гнів борців такий великий, що аж «через базари кров тече», а вся Візантія «на ножах в крові німіє». Запорожці зруйнували навіть самі мури турецької фортеці, спалили ворожий флот. Такою була плата за сотні спалених українських сіл, за тисячі взятих у полон, за кров і муки у неволі. Ось чому захисників і визволителів народних погонь не бере. Вони не ходять по місту, а літають.

Г. Шевченко показує повсталий народ, «громаду в сіряках», то творить справжню історію. В основу поеми покладено історичні події; зображені тут фмкож історичні особи - Гонта і Залізняк. Козацькі ватажки втілення волелюбності, оптимізму народу. Вони непримиренні її іюротьбі, в прагненні покарати панів за заподіяні селянам принди. Як широко прагнення свободи охопило маси, видно, наприклад, з того, що під час повстання в селах осталися «Діти та Ообаки, - Жінки навіть з рогачами Пішли в гайдамаки».

Поема «Гайдамаки» Шевченка хоч і про минуле, та все ж Йула надзвичайно актуальною для часу, коли жив поет. Вона кликала трудящих не забувати героїчних предків - волелюбних козаків і бути гідними їх слави та звитяги. Поетові боляче бачити, що десь поділась воля, про яку зараз тільки кобзарі співають:

• Була колись - панували, Та більше не будем! Тії слави козацької Повік не забудем!

Оспівуючи велич і красу мужніх героїв, Т. Шевченко висловив упевненість, що прийде час, коли український народ згадає своїх волелюбних предків і буде гідним їхньої слави.

Спогадами про славу відважних козаків Шевченко прагнув пробудити в пригнобленому українському народові почуття національної свідомості і підняти його на боротьбу проти гніту царизму. Саме цим великий Кобзар, співець трагічної й разом з тим всеперемагаючої долі, дорогий нам, нащадкам, безмежно. Читаючи твори Т. Шевченка, ми бачимо не тільки поета-громадянина, який розповідає нам про історію боротьби України і її славне козацтво, а й відкриваємо для себе художника, який фарбами-словами малює нам звитяжців. Тож зустрічаємо у віршах постійні епітети: «червоні жупани», «козацька слава», «орел сизий». Це про козацьку звитягу, організованість і вміння вести бій з супротивником розповідає нам порівняння «козаки, як та хмара, ляхів обступили». А поєднанням інверсії, заперечення та гіперболи в поемі «Тарасова ніч» митець дає нам моя іивість уявити складну ситуацію бою, побачити і відчути:

• Вже не три дні, не три ночі Б’ється пан Трясило, Од Лимана до Трубайла Трупом поле крилось. Ізнемігся козаченько…

Використаними художнімии засобами письменник повертає нас до народного джерела творчості - думи. Шевченкові герої співають, діють, живуть і викликають захоплення у нас, читачів, своєю вічною красою і неповторністю.