Лесю Українку називають у народі дочкою Прометея, бо саме вона перейняла від Тараса Шевченка і понесла далі естафету правди, добра і людяності. її лірика сповнена глибокої пристрасності, ніжної ««душевності, щирої любові до рідної землі, до свого нескореного народу. Провідне місце в ліриці Лесі Українки займає тема любові до рідного краю, який вона хотіла бачити вільним і щасливим. Ця тема відкривається в ряді поезій. Так, у вірші "Красо України - Подолля” 1888) поетеса оспівує казковий край свого дитинства. Є в творчому доробку Лесі Українки і вірші, в яких вона змальовує наростання народного гніву, пробудження людства від духовного сну. Так, у вірші "Досвітні огні” (1892) Леся Українка змальовує алегоричну картину темної ночі, яка полонила людство:

• Ніч темна людей всіх потомлених скрила
• Під чорні широкії крила.
• Погасли вечірні огні,
• Усі спочивають у сні,
• Всіх владарка ніч покорила.

Вірш закінчується вірою в те, що всі люди доброї волі стануть до боротьби за краще життя, про яке так мріяла Леся Українка.

• Вставай, хто живий, в кого думка повстала!
• Година для праці настала!
• Не бійся досвітньої мли,
• Досвітній огонь запали,
• Коли ще зоря не заграла.

Полум’яного оптимізму сповнений вірш "Contra spem spero” (”Без надії сподіваюсь”, 1890), в якому Леся Українка закликає не коритись долі, а боротися за своє щастя, уміти відстоювати його. Будучи тяжко хворою, все життя борючись із невиліковною хворобою, поетеса завжди була мужньою, стійко витримувала удари долі, сміялась крізь сльози:

• Так! Я буду кріз сльози сміятись,
• Серед лиха співати пісні,
• Без надії таки сподіватись.
• Буду жити! Геть думи сумні!

Оптимізмом пройнятий і вірш "Мріє, не зрадь!” (1905). У ньому прославляється подвиг борців за волю:

• Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
• Той не вмре, не здобувши нового добра.

У вірші "Напис в руїні” Леся Українка стверджує безсмертя народу та велич його творчої праці. Народ є творцем всіх цінностей і багатств - така основна думка поезії. Леся Українка протиставляє силі владного тирана силу народу і проголошує: "Хай згине цар!”.

Леся Українка прожила життя, сповнене невимовних страждань і гіркоти. Але її творчість звучить оптимістично, в ній на повний голос пролунали життєрадісні мотиви, сповнені віри і впевненості в невичерпні сили народні. Поетеса живе серед нас, вона не вмерла, а тільки зробила крок у безсмертя:

• Ні! Я жива, я буду вічно жити.
• Я в серці маю те, що не вмирає