«Гранатовий браслет» - одне з найкращих оповідань видатного російського письменника О. І. Купріна, в якому автор засуджує буржуазну мораль, бездуховність, лицемірство сучасного йому суспільства. Позиція автора розкривається читачем поступово. Композиція оповідання досить складна, а його назва має символічний характер. Дія оповідання починається з загадкового випадку: на день народження княгині Вірі невідомий прихильник дарує браслет із гранатами, один з яких незвичайного зеленого кольору. Навколо подарунка точаться суперечки. Брат Віри наполягає на тому, щоб знайти невідомого дарителя й повернути подарунок, він вважає, що цей дарунок шкодить честі його сестри, і безжалісно висміює сам подарунок і почуття, що спонукали невідомого надіслати його Вірі. Брат і чоловік княгині знаходять її таємничого прихильника, молодого службовця Желткова. Вони повертають йому дарунок і вимагають, щоб він більше ніколи не турбував княгиню Віру. Желтков намагається пояснити, що його кохання самовіддане, яке не потребує для себе нічого, та його не розуміють. Він просить дозволу подзвонити княгині Вірі, щоб переконатися, що вона не потребує його кохання. Віра просить його «закінчити цю історію» якомога швидше.

Твір по добутках «Молох», «Олеся», «Двобій». О. І. Купрін у кращих своїх добутках відбив буття різних станів російського суспільства кінця XIX - початку XX сторіччя. Продовжуючи гуманістичні традицій російської літератури, особливо Л. М. Толстого і А. П. Чехова, Купрін - був чуйний до сучасності, до її актуальних проблем. Літературна діяльність Купріна почалася в пору його перебування у кадетському корпусі. Він пише вірші, де звучать то ноти зневіри і туги, то чуються героїчні мотиви («Сни»). У 1889 році вихованець юнкерського училища Купрін друкує у журналі «Російський сатиричний листок» невеличке оповідання, що називається «Перший дебют». За опублікування оповідання без дозволу начальства Купрін був підданий арешту на гауптвахті. Вийшовши у відставку та оселившись у Києві, письменник співробітничає у київських газетах. Цікавим літературним явищем була серія нарисів «Київські типи». Створені ним образи відбивали істотні риси строкатої міської обивательщини і людей «дна», характерні для всієї Росії.

Письменник Олександр Іванович Купрін був людиною дивної долі. Натура сильна, кипуча, душа широка, добра. Купріну була властива величезна спрага життя, прагнення усе знати, усе вміти, усе випробувати самому. Величезна любов до Росії, яку він проніс через все своє життя, робить йому честь і як людині, і як письменникові. Багато чого пізнав він у житті й зумів свої життєві досвіди змусити служити своїй творчості. Автор чудових повістей Купрін був визнаним майстром короткого оповідання. В них дана широка, різноманітна картина російського життя кінця XIX - початку XX століття. Великий життєлюб, він вірив, що життя стане краще, і мріяв, що прийде час, коли всі люди будуть щасливі. Мрія про щастя, про прекрасне кохання - ці теми вічні у творчості письменників, поетів, художників, композиторів. Не обійшов їх і Купрін. Із властивим йому високим художнім смаком, тонким розумінням психології своїх героїв, він писав про кохання. Мабуть, самою поетичною річчю Купріна став «Гранатовий браслет» - прекрасне оповідання про нерозділене велике кохання, кохання «яке повторюється тільки один раз у тисячу років».

О. І. Купріна, великого майстра художнього слова, гуманіста і правдошукача, з неменшою підставою можна назвати і співаком піднесеного кохання, що посвятив цій вічній і прекрасній темі три повісті - «Гранатовий браслет», «Олеся» і «Суламифь». Протестуючи проти вульгарності і цинізму буржуазного суспільства, продажних почуттів, «зоологічних» проявів інстинктів, письменник створює дивні по красі і силі приклади чистого і піднесеного кохання, відправляючись для цього у глибину століть («Суламифь»), забираючись у лісову глухомань Волинської губернії («Олеся»), заглядаючи в комірку закоханого пустельника, «останнього романтика» у жорстокому і розважливому світі («Гранатовий браслет»).

Олександра Івановича Купріна ми знаємо як визнаного майстра короткого оповідання, автора чудових повістей. У них він створив широку багатопланову картину російського життя кінця XIX - початку XX століття. «Людина прийшла у світ для безмірної волі творчості і щастя» - ці слова з Купрінського нарису можна було б взяти епіграфом до всієї його творчості. Великий життєлюб, він вірив, що життя стане краще. Мрія про щастя, про прекрасне кохання - ці мотиви знайшли своє відбиття у творчості Купріна. Купрін пише про кохання із властивим йому високим художнім смаком, тонким розумінням психології людей. Його майстерність проявляється в описі кожної деталі події, у точній характеристиці людей і навколишньої обстановки. Мені б хотілося показати це на прикладі його чудового добутку «Гранатовий браслет» - оповідання про велике нерозділене кохання, «яке повторюється тільки один раз у тисячу років». Початок оповідання глибоко символічний: