Жанрова й стилістична різноманітність творчості Т. Шевченка.Творчість Шевченка надзвичайно різноманітна. Поет починав працювати у межах літературного романтизму, створивши прекрасні романтичні балади («Причинна», «Тополя» та інші). Пізніше Шевченко працює у напрямі реалізму. Проте серед його творів зустрічаються і гостра сатира, й інтимна лірика, і поеми, філософські поезії й вірші, побудовані на фольклорній основі. Різноманітність творчості Шевченка зумовлюється багатогранністю його поетичного таланту, різноманітністю тематики, яка хвилювала митця, і різними цілями, що їх ставив собі поет, пишучи свої твори. Вірш «Ой три шляхи широкії» має виразні фольклорні мотиви, поезія дуже схожа на народну пісню за багатьма ознаками, хоча й зберігає виразний авторський стиль Т. Шевченка.

Композиційно у поезії, вжито дуже поширений у народних творах прийом, за якого композиція будується на трьох елементах. Так, у творі фігурують троє братів, які розійшлись з України на чужу землю трьома різними шляхами. Стара мати чекає на своїх дітей, кожного із братів чекає дружина, сестра, дівчина. Фольклорний паралелізм - один з найбільш у названих прийомів, якщо йдеться про народні тексти. Шевченко свідомо вносить цей прийом у свій вірш, аби створити стилізацію під народну пісню.

Образи.У поезії використано образи, що традиційно використовують у фольклорі. Зокрема, дерева - тополя, калина тощо - поширені фольклорні образи-символи. Символічно, що коли брати не вертаються, дерева засихають. Так само традиційно фольклорним є образ «трьох шляхів» і шляхів що заростають терном - цей народний образ-символ вживається в багатьох народних піснях.

Зміст і мета фольклорної стилізації.Наближена до фольклорної форми цієї поезії виконує одразу кілька смислових завдань. По-перше, вона вказує па «типовість» ситуації, у якій троє братів залишають рідну землю. Фольклорна форма надає текстові відтінку «давності», відтак поет підкреслює, що «так було і так є». Оскільки відірваність від рідної землі неприродною, вимушеною, гіркою для будь-якої людини, то у поєднні із фольклорною «типовістю» створюється своєрідний контраст, який і підкреслює абсурдність таких подій. По друге, важливо, що цей твір Шевченко написав під час заслання. У такій формі, імовірно, поет висловлює і власну тугу за Батьківщиною, бажання бути ближче до своєї землі.