Пантелеймон Куліш - видатний діяч української культури, письменник, критик, публіцист, етнограф і видавець, просвітитель і,гуманіст, талановитий майстер слова. Провідною темою творчості письменника була соціальна й національна доля українського народу, його мова й література, тобто так звана «українська ідея». Найбільшу та найціннішу частину спадщини письменника становить художня проза, зокрема «Чорна рада» - перший український історичний роман. До «Чорної ради» Пантелеймон Куліш додав підзаголовок «Хроніка 1663 року». В основу роману покладені історичні події складних і важких часів другої половини XVII століття після смерті Богдана Хмельницького. Ця доба відома в історії під назвою «Руїни». Україну тоді роздирали різні соціальні пристрасті й політичні орієнтації, що й призвели до Чорної ради 1663 року. Пишучи роман, письменник спирався на численні документи, наукові джерела, літописи, зокрема, «Літопис Самовидця». У романі діють реальні історичні особи - Яким Сомко, Іван Брюховецький.

Як щирий патріот України П. О. Куліш мав усвідомлене почуття відповідальності за долю нації. Він шукав шляхи виходу з колоніального рабства, тому звернувся до історії, насамперед її трагічних сторінок, які б могли вказати на причини втрати Україною державності. Письменника глибоко вражали зневага його сучасниками національних святинь, він намагався дошукатися причин національного лиха. Так поступово зароджується в нього задум написати історичний роман із часів козаччини, але звернувся не до її перемог, а до епохи анархії та чвар, що стояли на шляху до національного об’єднання.

Пантелеймон Куліш був суперечливою особистістю. Безумовно талановитий, він ніколи не був особливо скромним в оцінці своєї діяльності, але вважав, що основу його життя визначала культурологічна діяльність. Куліш, за словами Миколи Зерова, був «піонером культури на Україні». Щоденна, копітка, подвижницька праця на ниві української культури. Пантелеймон Куліш захопився ідеями слов’янського єднання, які підносилися у Кирило-Мефодіївському братстві, і відтворив їх у романі «Чорна рада», у «Повести об украинском народе» та в інших творах. З учасниками братства Куліш зустрічався рідко, бо в цей час жив у Петербурзі, де працював старшим учителем словесності в гімназії та лектором російської мови в університеті, студіював іноземні мови, віддавав усього себе науковій праці.

При вивченнi української лiтератури ХIХ ст. обов’язково слiд звертатися до першого українського iсторичного роману П. Кулiша “Чорна рада”. Це глибокий багатопроблемний твiр. Серед поставлених питань чiльне мiсце займає проблема героїзму, душевної чистоти i духовної ницостi у важкi для країни часи.

Пантелеймон Куліш - це полум’яний патріот України, борець за збереження і розвиток самобутності українського народу, його прадідівських звичаїв і традицій. У центрі романтичного оповідання-ідилії «Орися», цього маленького шедевра, - зміна поколінь, ідея оновлення людського роду, незнищенності української народності, поетизація козацько-старшинського побуту. У цьому оповіданні автор говорить про гармонію стосунків людини з природою, про історію «дівочого серця». Сотникова дочка Орися - головна героїня однойменного оповідання. Вона була напрочуд гарною: «Повна да хороша на виду… всю господу звеселяла». Автор не описує її зовнішності, але весь час зосереджує увагу читача на тому, що врода її була рідкісною. Якось Орися з дівчатами поїхала прати білизну до Трубайла і саме там почула від старого козака Гриви старовинну легенду про кохання.

Пантелеймон Куліш належить до тих діячів, які, будучи багатогранно обдарованими, зробили величезний внесок у розвич ток української культури, літератури, мистецтва, науки. Він був прозаїком, поетом, драматургом, перекладачем, ученим-літературознавцем та критиком, фольклористом, істориком, етнографом, педагогом, видавцем, громадським діячем. Творчість та громадська діяльність П. Куліша - не однозначна, суперечлива. «Наділений великим талантом, алей ще більшою амбіцією, Куліш протягом свого довгого життя” переходив найрізноманітніші зміни, топтав найрізноманітніші! сліди, виступав у найрізноматніших ролях і полишив по собі багату літературну спадщину, в якій, окрім цінного, було багато схибленого, багато суперечностей…» -так відгукнувся про нього І. Франко в «Нарисі історії української літератури до 1890 року».

Пантелеймон Олександрович Куліш народився 26 липня 1819 р. на хуторі поблизу містечка Вороніж на Чернігівщині в сім’ї заможного козака. Навчався у Новгород-Сіверській гімназії та в Київському університеті. Учителював переважно в дворянських училищах та гімназіях. Був заарештований за причетність до справи Кирило-Мефодіївського товариства. Звільнившись після кількарічного адміністративного заслання, жив у Петербурзі, де працював дрібним чиновником. Одночасно займався видавничою діяльністю, активно співробітничав в українському журналі «Основа». Кілька років перебував на державній службі у Варшаві, подорожував країнами Західної Європи. Останні роки життя провів на власному хуторі Мотронівка на Чернігівщині. Тут і помер 14 лютого 1897 р.

Твір За романом П. Куліша «Чорна рада». Україна - «тихі води, ясні зорі» - завжди була для загарбників, сусідів і несусідів ласим шматочком. Постійно частини її території потрапляли під чиюсь залежність, а після Переяславської угоди 1654 року вона взагалі поділилася надвоє. Одна частина, Лівобережна Україна, була під протекторатом Росії, а друга, Правобережна - Польщі. Та завжди знаходилися сміливі люди, які прагнули до об’єднання, до збереження української державності. Довгий час це не вдавалося. І П. Куліш перший у літературі торкнувся теми козацьких часів, коли герої перенесли центр творчих зусиль із зовнішньої боротьби (політичної, релігійної, національної) на внутрішню боротьбу в Україні. Це дало можливість у новому світлі побачити природу козацьких війн і головні причини національного розбрату, національної трагедії.

Історичний роман «Чорна рада. Хроніка 1663 р.» Пантелеймон Куліш творив тоді, як Шевченко писав вірші «Три літа», а Микола Костомаров ґрунтовне дослідження з історії України «Богдан Хмельницький». Куліш писав текст водночас російською і українською мовами. Окреме видання з’явилося аж 1857 року. Серед перших читачів роману був Тарас Шевченко. «Я вже в другий раз читаю «Чорну раду» Куліша, і як прочитаю, то напишу йому прездоровенний мадригал»,- писав він, повертаючись із заслання. Безперечно, роман Куліша був значною подією.

Історичний роман «Чорна рада. Хроніка 1663 р.» Пантелеймон Куліш творив тоді, як Шевченко писав вірші «Три літа», а Микола Костомаров ґрунтовне дослідження з історії України «Богдан Хмельницький». Куліш писав текст водночас російською і українською мовами. Окреме видання з’явилося аж 1857 року. Серед перших читачів роману був Тарас Шевченко. «Я вже в другий раз читаю «Чорну раду» Куліша, і як прочитаю, то напишу йому прездоровенний мадригал»,- писав він, повертаючись із заслання. Безперечно, роман Куліша був значною подією. Відомо, що джерелом «Чорної ради», як і низки віршів «Три літа», як і монографії «Богдан Хмельницький», є козацькі літописи XVII-XVIII століть.

Задум написати історичний роман зародився в Пантелеймона Олександровича Куліша на ранньому етапі його творчості. Цю ідею він виношував понад десять років: знайомився з козацькими літописами, записував історичні пісні, думи, перекази, легенди, в яких розповідалося про складну політичну боротьбу за гетьманську булаву 1663 року. Куліш показав боротьбу за владу між Якимом Сомком і Іваном Брюховецьким, які добре знали один одного і відчували взаємну ненависть. Сомко зневажав Брюховецького за низьке походження, здатність скоїти злочин, за брехливість, позування, улесливість. У свою чергу, Брюховецький відповідав Сомкові тим же самим пихатість, зневагу до черні. Можна тільки здогадатися, як пережив Іванець катання на свині по всьому місту за те, що Сомко застав його біля своєї постелі з ножем у руці, звинуватив у злочинних намірах.

Давно ми вже з вами не воювали. Усе кохання та кохання, все собори та храми. Проте і зараз будемо не стільки воювати, скільки радитися. Зате з козаками. Згадайте, шаблі на боці, залихвадькі вуса, ще й оселедці зверху до рота лізуть. Чим не романтика? Так ось. На раду нас буде вести Пантелеймон Куліш. Його творчість припадає на 50 - 60-і роки XIX століття. Це був складний період становлення нової української літератури й культури взагалі, утвердження національної свідомості українського народу всупереч жорстоким намаганням російського самодержавства задушити українську мову і культуру. Ім’я Панька Омельковича Куліша повертається до рідного народу. Творчість і вся його діяльність і за життя, й після смерті сприймалися й оцінювалися неоднозначно. Насамперед у силу суперечливості світогляду письменника. Народився Пантелеймон Куліш в 1819 році на Чернігівщині. Цікаво те, що батько його походив із козацької старшини, а мати була дочкою сотника.

Багатогранна діяльність П. Куліша нерозривно пов’язана з вивченням світогляду в цілому і характеру українського народу зокрема. Саме в цьому він убачав життєдайні джерела самобутності художньої творчості. У своїх філософських роздумах, статтях, оглядах, рецензіях, і, звичайно, творах письменник досить часто ставить у центр уваги саме проблему національного характеру, менталітету, питання про народні джерела його формування і становлення. Особливий інтерес тут викликає роман «Чорна рада», що є своєрідною енциклопедією українського характерознавства. На сторінках цього твору ми зустрічаємо і суворого у своїй відданості Україні полковника Шрама, і химерного запорозького отамана Кирила Тура, романтичного і мужнього лицаря-звитяжця Петра Шраменка, гетьманів - по-державному мудрого Сомка і лукавого Брюховецького, охоронця козацьких звичаїв та традицій козацької демократії Пугача, заможного хуторянина Череваня, чарівну Лесю, народного філософа і проповідника кобзаря, міщан та інших.

Пантелеймон Куліш є автором п’яти поетичних збірок і десяти поем, великої кількості перекладів, балад, дум, байок. Такий значний поетичний доробок охоплює багато тем, але в центрі постійної і незаперечної любові поета стоїть Україна. Багато в чому поетична творчість Куліша співвідносна із творчістю Тараса Шевченка. Єдине, що він не сприймав - це радикалізм шевченківського слова. Бунтарство, гайдамаччина, повстання, всілякі народні зрушення не були властиві поезії Куліша

Роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада» став визначною подією в історії української літератури. Він вказує стежку в світ козацтва, де поряд йдуть любов до Вітчизни, лицарська відвага і мужність. Автор поетизує цей світ, намагаючись і нам передати його духовну красу, безстрашність, його братерство і патріотизм. Козаки присвячують своє життя Україні заради її щастя, її кращої долі. Тому всі вірні сини своєї землі намагаються дістатися Січі і боротися за волю, за незалежність Батьківщини. Повелось це ще з років гетьманства Богдана Хмельницького. Тоді «піднявсь страшенний, невгасимий пожар із Запоріжжя - піднявсь на ляхів і на всіх недругів Отчизни батько Хмельницький». Був він щирим «батьком» для козаків, і саме тоді «розлилась козацька слава по всій Україні».

Великий набуток Куліша-прозаїка - роман «Чорна рада», який Іван Франко назвав «найліпшою історичною повістю у нашій літературі». Твір вийшов у друк 1857 року і одразу ж завоював щиру симпатію читачів та високу оцінку критики. Сюжет «Чорної ради» взято з історії. Він грунтується на подіях так званої Руїні доби після смерті Богдана Хмельницького, коли Україну роздирали різні соціалістичні пристрасті й політичні орієнтації, що й призвели до «Чорної ради» 1663 року. Куліш визначив жанрову специфіку роману як хроніку, вказуючи тим самим на спорідненість свого твору з літописами, адже так у давнину називали літописи.

Твір За романом П. Куліша «Чорна рада. Хроніка 1663 року». У творчій спадщині П. Куліша справедливо виділяют «Чорну раду» як найбільш самобутній, оригінальний твір і як перший український роман. Письменник працював над ним ще у першій половині 40-х років XIX століття, саме тоді, коли формувався молодий український рух, зростала національна самосвідомість українського народу, коли створювалося Кирило-Мефодіївське товариство. Історичною основою твору є часи нащадків Богдана Хмельницького, коли Україна була розділена на Правобережну, що дії тилася Польщі, й Лівобережну, що лишилася під Московщиною. В Правобережній Україні гетьманом був Павло Тетеря, а на Лівобережній виступали як претенденти на гетьманську булаву переяславський полковник Сомко, Іван Золотаренко і запорозький кошовий Іван Брюховецький. Ось саме цю боротьбу ті гетьманську булаву і відображає Пантелеймон Куліш у своєму романі.

«Чорна рада» П. О. Куліша - перший і один з кращих українських історичних романів. Але його значення і цінність не обмежуються порушенням історико-політичних проблем - незалежності та соборності України, ролі державних осіб, історичної пам’яті. Не менш виразно виступають тут і інші проблеми, які ніколи не застаріють: добра і зла, вірності та зради, батьків і дітей, кохання й подружнього життя, народної моралі та інші.

«Чорна рада» П. О. Куліша - перший і один з кращих українських історичних романів. Але його значення і цінність не обмежуються порушенням історико-політичних проблем - незалежності та соборності України, ролі державних осіб, історичної пам’яті. Не менш виразно виступають тут і інші проблеми, які ніколи не застаріють: добра і зла, вірності та зради, батьків і дітей, кохання й подружнього життя, народної моралі та інші.

Пантелеймон Куліш - майже загадкова постать у літературі. Бо хоча про нього й відомо багато, та все ж збагнути його як особистість дуже складно - настільки різняться оцінки критиків різних періодів розвитку історії. Мене завжди цікавили письменники, передусім, як особистості, як люди: їхня манера розмовляти, спілкуватися з іншими людьми, висловлювати своє ставлення до тих чи інших подій, що відбуваються в суспільстві. Тоді і їхні твори, здається, стають більш зрозумілими. І в цьому сенсі постать Пантелеймона Куліша видається мені дуже яскравою, самобутньою, бо і його твори такі різні й такі неповторні: від ніжної лірики до пристрасних і гнівних рядків, від журливої замріяності до опису бурхливих подій історичного минулого України.