Головна сторінка » Твори з української літератури » Кочерга І.А.

У категорії творів: 12
Показано творів: 1-12
Сторінка 1


У творчій спадщині письменника-драматурга Івана Кочерги є багато драматичних поем та історичних драм. Серед всіх творів визначне місце займає «Ярослав Мудрий» - драматична поема, основою якої автор взяв історичні події XI ст., коли князем Київської Русі був Ярослав Володимирович, прозваний у народі Мудрим. З багаторічного князювання Ярослава драматург взяв лише невеликий період з 1030 по 1036 рік. Це був час, коли Ярослав Мудрий після тривалих війн з удільними князями і зовнішніми ворогами Русі міцно закріпив за собою великий київський престол і приступив до здійснення давно поставленої мети - високо піднести культуру Руської землі.
Доля не була лагідною матір’ю для українського народу, бо все линули та й линули на родючі землі України незчисленні вороги, намагаючись поставити її на коліна. Хто тільки не хотів підкорити волелюбний народ, хто тільки не побував на українських землях! Прийшли сюди й литовські князі, щоб робити свою чорну справу, щоб відняти волю й зробити українців рабами. Знесилений народ не зміг дати відсічі, але й не скорився.
Іван Антонович Кочерга - драматург, і світогляд митця формувався поступово, увесь вільний час Іван Кочерга віддавав театрові, він самостійно поглиблював свої знання з історії, мистецтва, літератури, філософії. У 1904 році молодий І. Кочерга заявив про себе як театральний критик. У чернігівських газетах він публікував рецензії та статті. У 1910 роді створена перша п’єса російською мовою «Песня в бокале». У 1925 році пише першу п’єсу українською мовою «Фея гіркого мигдалю», а в 1927 році драматург створив історичну драму «Алмазне жорно». Звернення до давніх історичних подій знайшло своє відображення у драматичній поемі «Свіччине весілля» (1935). Під час війни І. Кочерга продовжував активну творчу діяльність.
Іван Антонович Кочерга народився 6 жовтня 1881 року в містечку Носівка на Чернігівщині в сім’ї службовця залізничного транспорту. Улився в Чернігівській гімназії. Закінчив 1903 року юридичний факультет Київського університету. Творчу діяльність розпочав 1904 року як театральний критик. Перший художній твір - драматична казка «Пісня в келиху» (1910, рос. мовою), в якій зображено епізод з історії німецького середньовічного міста. П’єса «Дівчина з мишкою» у 1914 - 1915 роках з успіхом йшла в театрах Петербурга, Москви, Києва, Житомира, була екранізована.
Історичне минуле українського народу надихнуло драматурга Івана Кочергу на створення кількох п’єс. Найбільш вдалою з поміж них є віршова драматична поема «Свіччине весілля». "Коли я випадково натрапив на мотив "заборони світла”, - писав Іван Кочерга в передмові до свого твору,- мене захопила в ньому можливість змалювати барвисту картину суто міського життя й соціальної боротьби в стародавньому місті, а на цьому мальовничому тлі створити узагальнений образ боротьби України за свою волю та самобутню культуру. Підґрунтям історичної достовірності драми стали дві грамоти литовських кня-іів (1494 і 1506 років), які начебто з певних міркувань забороняли увечері та вночі світити в оселях простих киян. За порушення стягався великий штраф і застосовувалися карні санкції.
Неможливо собі уявити Київську Русь без могутньої постаті Ярослава Мудрого, який ніби є втіленням моральних цінностей та ідеалів наших предків. Цікава й складна, дуже суперечлива постать. Жорстокий войовник і мудрий книголюб - творець першого зведення руських законів - «Руської правди» - і князь, що залізною рукою скарав в усобній боротьбі навіть найближчих родичів; лукавий політик і натхненний будівничий. Доля усіх героїв, їхні думки, надії та прагнення, їхні ідеали та моральні цінності неодмінно переплітаються з долею усієї слов’янської землі. А Руська, слов’янська земля, - це Ярослав Мудрий, який намагається захистити її від ворогів, відбудувати її. Помисли, думки й діяння Ярослава спрямовані на те, щоб возвеличити Київ, зібрати під його корогви всю Русь, зміцнити княжу владу.
Тема історичного минулого завжди приваблювала сучасних письменників. І це не випадково, адже не одна чорна навала сколихнула нашу рідну землю! Хто тільки не хотів загарбати тебе, моя “Україно! Скільки грабіжників зазіхало на багатство і незалежність стольного міста Києва! Вони приходили до тебе, столице, з вогнем і мечем і гинули на твоїх майданах, біля твоїх стін, на стрімких берегах Дніпра. У народі ти завжди був символом непохитності, непереможності і вічної слави. До історичної тематики звернувся у своїй творчості і відомий український письменник Іван Кочерга.
Багато в українській літературі є чудових жіночих образів, які чарують нас своїм ліризмом, вродою, чистим коханням. Одним з таким образів є образ Меланки з драми І. Кочерги «Свіччине весілля». На це вказує і сам автор у передмові до п’єси: «Образ Меланки, дівчини, яка проносить тремтячий, але незгасний вогник, крізь бурю і терни своєї весільної ночі, є поетичним символом України, що із тьми віків та через стільки бур пронесла незгас-лим вогник своєї волі й культури…»
Образ Свічки проходить через усю драму І. Кочерги «Свіччине весілля». Автор показує, як з боротьби за право на світло розпочалася боротьба за волю, як із вогника свічі розгорілася пожежа народного повстання. Відштовхуючись від історичних документів, грамот литовських князів 1494-го і 1506-го років драматург у своїй уяві намалював цілком ймовірну картину боротьби киян за світло, оскільки вважав, що соціальна несправедливість, знущання, приниження людської гідності неминуче породжують протест і можуть стати причиною повстання гноблених.
Твір за драмою І. А. Кочерги «Ярослав Мудрий». Роздуми Івана Кочерги про людську мудрість втілені в образах Сельвестра, Ярослава Мудрого. Мабуть, невипадково твір про київського князя починається з розповіді вченого монаха Сельвестра. І формула мудрості, виведена ним, така:Не те чеснота, лиш би книги чтить, А щоб од книг зерно добра й любові В своїй душі посіяти й зростить, І просвітить добром серця людськії. Цей основний постулат драматург відстоює кожним образом своєї драми: мудрість людська тримається не тільки на великих знаннях, а й на великій людяності. Вона береться насамперед з життя, бо воно і є тією основною книгою, що дає людині мудрість.
Перш ніж взятися до написання твору за драматичною поемою І. Кочерги «Свіччине весілля», треба дізнатися, яку епоху описує автор. Для цього потрібно звернутися до історії. Кінець XV - початок XVI ст. Київ під владою литовських магнатів. Ще в XIV ст. Литовське феодальне князівство, скориставшись роздробленістю руських земель, що знаходились під монголо-татарським ігом, захопило всю Західну Русь, а також Південно-Західну і Північно-Східну. Великий князь литовський Ольгерд став володарем Чернігово-Сіверщини, Поділля і Київщини. Захоплені Литвою землі складалися із окремих удільних князівств, на чолі яких стояли литовські феодали і руські князі.
Одна з найкращих драм Івана Кочерги - «Свіччине весілля». В ній драматург звернувся до подій XV-XVI століть, коли Київ перебував під владою литовських феодалів. Темою цієї драматичної поеми є заборона світла і боротьба київських міщан проти неї. Трудящі не миряться з неволею. Вони ведуть боротьбу за правду, за волю, за світло проти влади литовських князів. Ремісники обурені утисками гнобителів, а зброяр Свічка готовий покласти голову, але добути князівську грамоту з дозволом запалювати світло