Головна сторінка » Твори з української літератури » Довженко О.П.

Щасливий я, що народився на твоєму березі. «Зачарована Десна»

Йду заквітчаним рідним краєм, де буйний травень справляє своє свято. Одягнувши ніжно-смарагдове вбрання, весело шепочуть з вітром рідні тополі. Он калина пишається своєю дивною вродою. А над річкою витьохкують невгамовні солов’ї. Це моя Україна - рідна, священна земля моїх дідів і прадідів. Тут народжується й виростає багато поколінь, які ніколи не можуть забути сліпучої сині українського неба й золотих розливів пшеничних ланів. Рідний край починається для кожного з нас з батьківського порога, де людина завжди згадує своє дитинство. Ці спогади тривожать душу, ранять серце, не дають змоги заснути довгими зимовими ночами.

Прийшли пі спогади й до Олександра Довженка - корифея українського національного кіномистецтва. Це спогади про чарівних у своїй простоті людей праці, про мальовничу українську природу. Все не письменник зобразив у кіноповісті «Зачарована Десна». Олександр Довженко з болем у серці згадує про нелегку долю земляків та їхніх дітей, ЗЛИДНІ й нещастя, які постійно супроводжували їх протягом життя. Але разом з тим автор показує, як з покоління в покоління передавались у сім’ях трударів любов та повага до прані, розуміння прекрасного, народні поняття добра й зла. О. Довженко ще раз переконливо доводить, що дитинство - найщасливіша й найвирішальніша пора в житті кожного. Очима малого Сашка автор простежив і передав красу річки Десни, яка колихала його на своїх легких хвилях, уславив велич людського розуму, праці на рідній землі. Зворушливо й щиро змалював О. Довженко образ простих людей: матір, яка найбільше любила саджати в городі, рослини «лізли одна на одну, переплітались, душились, дерлися на хлів, на стріху, повзли на тин,..» Батька - прекрасного у своїй доброті, щирості й любові до прані, людини, з якої «можна було б писати лицарів, богів». Автор твору дуже шанобливо ставився до нього, як це було заведено з давніх-давен на Україні. А ЯКИЙ з нього хлібороб, а який косар! Здається, що він міг би всю землю обкосити. Згадує О. Довженко й свого діда, який найбільше любив сонце, навіть не обминув сварливу прабабку Катерину, яка проклинала все, що потрапляло їй на очі. На все життя письменник зберіг у своєму серці образ ріки свого дитинства, яку він називає зачарованою. Тому так часто на схилі літ згадував: «А на Десні краса! Люди, висип, кручі, ліс - все блищить і сяє на сонці», Цим утверджував взаємозв’язок людини та природи.

Спостережливий, наділений почуттям прекрасного, Сашко з літа в літо бачив, якими барвами витравала природа. Бо пізнавати світ він почав не з книжки, а з самого життя. Любив пташиний щебет у саду, плескіт весняної води біля берега, спостерігав, як трудяться бджоли, співчував коням, яким доводилося тяжко працювати. Не лінувався сам, перші мозолі на дитячих руках з’явилися ше тоді, коли «малим У тютюні, мов у лісі». Він бачив, що всі з ранку до вечора працювали, Навіть собака Пірат «носив з городу огірки в зубах і складав у саду в одну купку». Тож і хлопець не відставав: носив дрова до куреня, розводив вогонь, чистив картоплю, гріб сіно.

Маленький Сашко дитячим чутливим серцем розумів, шо батькам жилося нелегко, та не міг пояснити чому. А ставши дорослим, з сумом згадував: «Було в минулому житті моїх батьків багато неладу, плачу, темряви й жалю… Всі прожили свій вік нещасливо, кожен по-своєму…» Батько цінував людей за працьовитість і чесність. І син перейняв це від нього. Ніжності навчився у матері, а мудрості Щ доброти - від діда Семена. А завдяки чарівній Десні та рідним людям О. Довженко впродовж усього життя «не втрачав шастя бачити… зорі навіть у буденних ка люжах на життєвих шляхах». «Зачарована Десна» - це гімн праці людини, яка своїми мозолястими рукам вирощує хліб і створює всі земні блага. І коли в останні роки життя, переслідуваний і гнаний за любов до України, О. Довженко згадував своє дитинство, то перед очима поставали незабутні картини: зачарована Десна, квітучі луки, а найбільше - прості чесні люди, які допомогли йому піднестись на ту висоту, яка прославила його на весь світ.


Схожі твори: