В системі персонажів п’єси О. С. Грибоєдова «Горе від розуму» важливе місце посідають жіночі образи. Центральним є образ Софії, дочки Фамусова, московського пана, керуючого в казенному місці. Її образ важко визначити однозначно. Пушкін в своїй критичній статті зауважив: «Софія написана неясно». Французькі книжки, на які нарікає Фамусов («Ей сну немає від французьких книг»), фортепіано, вірші, французька мова та танці - ось те, що вважалося необхідним у вихованні панянки того часу. З одного боку, сімнадцятирічна дівчина життєво мудра (адже вона дочка свого батька), розважлива, з іншого боку, сліпа у своїй любові до Молчаліну. Адже вона любить не його, а той ідеал, який вона почерпнула з сентиментальних французьких романів. Але цей ідеал на самому ділі виявляється далекий від досконалості. Вона щира у своєму прагненні протегувати «безрідному» Молчаліна, надалі ж сподіваючись зробити з нього «чоловіка-хлопчика, чоловіка-слугу». Адже Софія - дівчина свого класу й часу. А в суспільстві панує всевладдя жінок, тому «чоловік-хлопчик, чоловік-раб жінчиних пажів» - це усвідомлена чи неусвідомлена мрія Софії.