Головна сторінка » Твори з російської літератури XVIII-XIX ст. » Гончаров І.О.

У категорії творів: 9
Показано творів: 1-9
Сторінка 1


Роман І. О. Гончарова «Обломов» - класика російської літератури. У цьому романі перед нами постають два образи кохання. Перший - кохання Обломова й Ольги, другий - кохання Штольца й Ольги. Які ж вони різні! Перше почуття - не встигнувши розквітнути - відразу зів’яло, друге - розквітає довго, але, розквітнувши і зміцнівши, довго зберігає усю свіжість молодості. Кохання Обломова й Ольги швидко в’яне. Можливо, у цьому винуваті вони обидва, але, швидше за все, усю вину можна покласти на Обломова. Його ліньки і неробство і були причиною розриву. Та й сама Ольга не стільки кохала, скільки хотіла кохати свого невдачливого нареченого, нав’язуючи йому роль, противну для нього. Недосвідчена в справах кохання, Ольга з усією силою молодості віддалася цьому новому для неї почуттю, не розуміючи, що Обломову, із його вічними страхами і лінощами, її кохання не дуже й потрібне.
Роман І. О. Гончарова «Обломов» - класика російської літератури. У цьому романі перед нами постають два образи кохання. Перший - кохання Обломова й Ольги, другий - кохання Штольца й Ольги. Які ж вони різні! Перше почуття - не встигнувши розквітнути - відразу зів’яло, друге - розквітає довго, але, розквітнувши і зміцнівши, довго зберігає усю свіжість молодості. Кохання Обломова й Ольги швидко в’яне. Можливо, у цьому винуваті вони обидва, але, швидше за все, усю вину можна покласти на Обломова. Його ліньки і неробство і були причиною розриву. Та й сама Ольга не стільки кохала, скільки хотіла кохати свого невдачливого нареченого, нав’язуючи йому роль, противну для нього. Недосвідчена в справах кохання, Ольга з усією силою молодості віддалася цьому новому для неї почуттю, не розуміючи, що Обломову, із його вічними страхами і лінощами, її кохання не дуже й потрібне.
Роман “Обломів” вийшов у світло в 1859 році, коли в країні надзвичайно гостро поставав питання скасування кріпосного права, коли російське суспільство вже повною мірою усвідомило згубність існуючих порядків. “Розбирати жіночі образи, створені И. А. Гончаровим, виходить, пред’являти претензію великим знавцям жіночого серця”, - помітив один з найбільш проникливих російських критиків Н. А. Добролюбов. В образі Ольги Ільїнскої втілилися не тільки кращі риси російської жінки, але й все краще, що бачив письменник у російській людині. Ольга не була красунею, не було ні білизни в ній, ні яскравого колориту щік і губ, і ока не горіли променями внутрішнього вогню. Але якби її перетворити в статую, то вона була б статуєю гармонії й грації. Саме в Ользі ми бачимо всі ті риси, які завжди привертали увагу російських письменників у будь-якій жінці: відсутність штучності, красу не застиглу, а живу. Ми можемо впевнено сказати, що Ольга Ільїнска продовжує ту галерею прекрасних жіночих образів, що відкрила Тетяна Ларіна, і якими буде захоплюватися не одне покоління читачів.
Гончаров казав: «Кохання рухає миром із силою архімедова важеля». Ці слова можна взяти епіграфом не тільки до роману Гончарова «Обломов», але й до всього людського життя в цілому. Кохання в «Обломові», як і в інших романах, відіграє величезну роль. Ним можна пояснити багато вчинків героїв, воно - причина радості й страждань. Кохання - це те, що є в людині саме прекрасне, що змушує її робити прекрасні вчинки. Кожний герой роману, як і кожний з нас, сприймає кохання по-своєму, кожний малює в уяві свій ідеал коханої або коханого. В романі Гончаров показує кілька любовних ліній: Обломов і Ольга, Штольц і Ольга, Обломов і Пшеніцина, Захар і Онисія. Усі вони, незважаючи на розходження, мають загальні риси. Кохання Ольги і Обломова з’явилось в результаті турботи Штольца. Ця діяльна людина не може упокоритися з апатією друга, тому вживає спроби відродити його до життя. Штольц описує Ользі прекрасні щиросердечні якості Обломова: його ніжність, доброту, розум.
Роман Гончарова «Обломов» писався на стику двох епох, двох історичних укладів життя - патріархального поміщицького й буржуазного. Можливо, спочатку сюжет роману й замислювався як узагальнений життєпис бездіяльного, апатичного, що йде в минуле поміщицького класу на окремому прикладі. Але поняття «Обломов» і «обломовщина» стали загальними. Обломовщина - це апатія, апатія покірна, мирна, усміхнена, без прагнень вийти з бездіяльності. Вона існувала в епоху кріпосництва, існує й у наш час, хіба що з деякими варіаціями.
Твір по роману І.О. Гончарова «Обломов». Засудити бездіяльність і виправдати діловитість - таке завдання ставив собі автор в «Обломові». Образи Іллі Ілліча Обломова й Андрія Івановича Штольца придбали типові риси, і саме слово «обломовщина» стало загальним. Щоб зрозуміти мотивацію вчинків людини, треба звернутися до його дитинства, тобто до того періоду життя, коли в ньому формуються основні риси характеру, що можуть потім впливати на все життя в цілому. Маленький Ілюша народився й виріс у селі Обломовка. Батьки його були потомствені дворяни, які дотримувалися патріархальних традицій. У сім’ї було дві пристрасті: їжа, що перетворилася в культ, і пообідній сон - теж своєрідний культ. Праця була головним ворогом мешканців Обломовки, покаранням, якого при кожному зручному випадку всіма силами уникали. Це ледаче, спокійне, безтурботне життя нічим не порушувалося, хіба що хворобами й дрібними сварками.
Твір по роману І.О. Гончарова «Обломов». У романі «Обломов» Гончаров представив два образи, або типу життя: життя в русі й життя в стані спокою, сну. Перший тип життя характерний, скоріше, для людей із сильним характером, енергійних і цілеспрямованих, а другий тип - для натур спокійних, ледачих, що пасують перед життєвими труднощами. Безсумнівно, автор для більш точного зображення типів життя, гіперболізує риси характеру й поводження героїв, але основні життєві устремління зазначені вірно. Можна сказати, що в кожній людині живе й Обломов, і Штольц, але якийсь із цих двох характерів все ж таки переважає. На думку Гончарова, життя будь-якої людини залежить від його виховання й спадковості. Отже, Обломов виховувався у дворянській сім’ї з патріархальними традиціями.
Є такий тип книг, де читач захоплюється оповіданням не з перших сторінок, а поступово. Я думаю, що «Обломов» - саме така книга. Читаючи першу частину роману, я невимовно нудьгувала й навіть не припускала, що ці лінощі Обломова приведуть його до якого-небудь піднесеного почуття. Поступово нудьга стала йти і роман захоплював мене, я читала вже з інтересом. Мені завжди подобалися книги про кохання, але у Гончарова вона отримала невідому мені інтерпретацію. Мені здавалося, що нудьга, одноманітність, лінь, які персоніфікувалися в особі Іллі Ілліча, не могли бути сумісні із цим гарячим і жагучим почуттям. Мені здається, що він і сам не підозрював, що здатен кохати. Ілля Ілліч спокійно існував на світі, нікому не заважав, але особливо нікому й не був потрібний. Звичайно, приходили до нього й мовчазний Алексєєв, і нестерпний, жахливий Тарантьєв. Але вони могли бути, могло їх і не бути. Ніщо не могло вивести його із сонної дрімоти. Однак я помилялася. Обломов кохав і був коханим. Його обраницею стала молода й симпатична Ольга Сергіївна Ільїнська, з якою його познайомив єдиний друг Обломова - його шкільний товариш Штольц. Незвичайне поводження Іллі Ілліча і його відчуженість від суспільства зацікавили Ольгу. Потім інтерес перейшов у необхідність постійного спілкування, у нетерпляче очікування зустрічей. Так народилося кохання. Дівчина взялася за перевиховання лінивого телепня Обломова. Те, що він трохи опустився, заледащів, не означало, що душа його огрубіла й зачерствіла. Ні, це була чиста душа, душа дитини, «голубине серце», як говорила згодом Ольга. Вона розбудила її своїм жагучим чудовим співом. Вона розбудила не тільки душу Обломова, але й кохання до себе. Ілля Ілліч закохався. Закохався, як хлопчисько, у дівчину набагато молодше себе. І заради неї він готовий був зрушити гори.
Роман И. А. Гончарова “Обломов” був написаний ще в дореформений час. У ньому автор з об’єктивною точністю й повнотою зобразив російське життя першої половини XIX століття. Сюжет роману - це життєвий шлях Іллі Ілліча Обломові, з дитячого років і до самої його смерті. Основна тема роману - це обломовщина - спосіб життя, життєва ідеологія; це апатія, пасивність, відірваність від дійсності, споглядання життя навколо себе; але головне - це відсутність праці, практична бездіяльність. Поняття “обломовщина” застосовано далеко не до однієї Обломові з вона-мешканцями, це “відбиття російського життя”, ключ до розгадки багатьох її явищ. В XIX столітті життя ‘ багатьох російських поміщиків була аналогічного життя обломовців, і тому обломовщину можна назвати “пануючою хворобою” того часу. Суть обломовщини розкривається Гончаровим за допомогою зображення життя Обломові, більшу частину якої герой проводить, лежачи на дивані, мріючи й будуючи всілякі плани. Що ж заважає йому встати із цього дивана?