Головна сторінка » Твори з російської літератури XX-XXI ст. » Гумільов Л.М.

У категорії творів: 2
Показано творів: 1-2
Сторінка 1


В історії російської поезії був унікальний час, коли в літературу відразу прийшло багато яскравих молодих поетів, талановитих і шукаючих нові шляхи. Захоплення поезією було масовим - приблизно як зараз ходять на концерти, рок-концерти. Поет, здобувши популярність, ставав культовою фігурою. Малося на увазі, що саме йому Богом надано зрозуміти Істину - і пояснити її іншим. Кожен з поетів відчував себе найбільш відповідально, тому що на ньому лежала величезна відповідальність - вибрати єдино вірний шлях і вказати його іншим. Великі поети поєднувалися у групи по інтересах, потім до них примикала безліч наслідувачів. Символісти, акмеїсти, футуристи, імажиністи - кожна з цих течій знаходили своїх палких прихильників і шанувальників, а також не менш лютих ворогів. Але тому що талант рідко уміщається в рамки теорії, рано або пізно найбільші представники течії поривали з нею - так було і з Блоком, Ахматовою, Маяковським.
«Срібне століття» у російській літературі - це період творчості основних представників модернізму, період появи безлічі талановитих авторів. Умовно початком «срібного століття» вважають 1892 рік, фактичний же його кінець прийшов з Жовтневою революцією. Поети-модерністи заперечували соціальні цінності й намагалися створити поезію, покликану сприяти духовному розвитку людини. Одним з найбільш відомих напрямків у модерністській літературі був акмеїзм. Акмеїсти проголосили звільнення поезії від символістських поривів до «ідеального» і покликали повернутися від багатозначності образів до матеріального світу, предмету, «єству». Але і їх поезії була властива схильність до естетизму, до поетизації почуттів. Це добре видно на прикладі творчості показного представника акмеїзму, одного з кращих російських поетів початку XX століття Миколи Гумільова, чиї вірші вражають нас красою слова, величчям створених образів.