Тема дисгармонії, доведеної до абсурду через втручання людини в закони розвитку суспільства, із блискучою майстерністю і талантом розкрита Михайлом Булгаковим у повісті «Собаче серце». Ця ідея реалізується письменником в алегоричній формі: невигадливий, добродушний пес Кулька перетворюється в незначну і агресивну людиноподібну істоту. Саме цей експеримент професора Преображенського і покладений в основу повісті. Професор Преображенський, літня вже людина, живе усамітнено в прекрасній упорядкованій квартирі. Геніальний хірург займається прибутковими операціями по омолодженню. Але професор задумує поліпшити саму природу, він вирішує позмагатися із самим життям і створити нову людину, пересадивши собаці частину людського мозку. Для цього експерименту він вибирає вуличного пса Шаріка. Вічно голодний бідолашний пес Шарік по-своєму недурний. Він оцінює побут, характери Москви часів непу з її численними магазинами, трактирами на Мясницькій «з ошурками на підлозі, злими прикажчиками, які ненавидять собак», «де грали на гармошці і пахло сосисками». Спостерігаючи життя вулиці, він робить умовиводи: «Двірники із всіх пролетарів сама мерзенна мерзота», «Кухар попадається різний. Наприклад, - покійний Улас із Пречистенки.

У творі дні далекого минулого дуже тісно пов’язані з днями тогочасної Москви. Прояви сил зла у романі дуже схожі. Воланд з’являється в «дорогом сером костюме, в заграничных, в цвет костюма, туфлях». Навіть обличчя у нього було дуже дивне: «Правый глаз черный, левый зеленый. Брови черные, но одна выше другой». У образі Понтія Пілата втілено внутрішню боротьбу людини. У ньому стикаються сила волі й влада обставин. Але він не може переступити через останнє. Пілат хоче відпустити Ієшуа, але не може зробити цього, бо він — прокуратор Іудеї. Але автор не хоче закінчити роман перемогою зла над добром, бо переконаний, що так не повинно бути. І тоді Пілат наказує таємно вбити зрадника Ієшуа — Іуду. Так він чинить правосуддя. І цим показує, що має в серці щось добре.

Михайло Опанасович Булгаков - видатний російський письменник-сатирик, автор відомих романів «Белая гвардия», «Жизнь господина де Мольера», містичної меніппеї «Мастер и Маргарита», сатиричних повістей «Собачье сердце», «Роковые яйца». Він автор п’єс, що не сходять з підмостків сцен провідних театрів світу, - «Дни Турбиних», «Зойкина квартира», «Бег». У його численних оповіданнях, фейлетонах, нарисах відбилася драматична епоха російської дійсності 20-30-х років ХХ століття. Письменницька доля нині всесвітньо визнаного класика літератури ХХ століття складалася драматично: він не побачив надрукованими свої кращі твори, а все опубліковане стало об’єктом жорстокої критики, ідеологічних і політичних обвинувачень. Його творчість пройшла випробування часом і зайняла своє місце в скарбниці світової культури.

Лише чверть століття тому широке коло читачів одержало змогу познайомитись із творчою спадщиною Михайла Булгакова. І навряд чи є зараз людина, яка б не полюбила ці твори. До того ж екранізації кількох з них, таких як «Дні Турбіних», «Біг», «Собаче серце», стали улюбленими фільмами глядачів різного віку. Твори Михайла Булгакова прийшли нарешті в наші оселі. Особливою популярністю користується останній роман Булгакова «Майстер і Маргарита», який хоча деякими деталями і нагадує трагедію Й. В. Ґете «Фауст», проте вимагає від читача виходу із площини усталених життєвих уявлень і свідоцтв. Протягом перших дванадцяти глав назва роману залишається для нас загадковою - ні Майстра, ні Маргарити на цих сторінках немає, але своєрідне сатиричне зображення суспільства вражає вже з перших рядків роману, коли Берліоз та Іван Бездомний побачили іноземця (автор висміює заражене шпіономанією суспільство) й обидва готові були його затримати. Можливо, що швидка загибель Берліоза і була розплатою за повсякчасну готовність до доносу, який вів до арешту і загибелі затриманого.

В його творах вияви містичного досить різноманітні: від змалювання образів представників демонічного світу до символічних сновидінь героїв, від фантастичних елементів і неймовірних подорожей у минуле та майбутнє - до фантасмагоричних картин і вертепу, феєрії, фарсу. Містика Булгакова насичена філософською проблематикою. Роман, у якому наявні філософські проблеми, ідеї: наприклад, яке призначення людини у цьому світі? Яке її ставлення до світу? Що таке буття і що таке пізнання? Які закони природи рухають світ? Але розглядаються ці питання в літературі більше крізь призму морально-етичного в людині. Філософські романи вивчені вами на уроках зарубіжної і української літератур: Ф.Достоєвський "Злочин і кара”, Л.Костенко "Маруся Чурай” - роман у віршах. Можна пригадати і філософські драми Л. Українки.

Сатиричні повісті М. Булгакова займають особливе місце як у його творчості, так і у всій російській літературі. Якби вони були широко надруковані та оцінені у свій час, то, можливо, змогли б послужити застереженням від багатьох помилок - але, на жаль, саме тому їм і призначена була така нелегка доля. Дія в повісті «Фатальні яйця», написаної в 1924 році, відбувається в недалекому майбутньому. Сита і безтурботна Москва «світилася, вогні танцювали, гаснули і спалахували». Учений Персиків, «фахівець із голих гадів», відкриває червоний промінь, за допомогою якого можна збільшувати живі організми до небувалих розмірів. Газети сурмлять про те, як перетворить життя країни. На жаль, при проведенні експерименту замість мирних і настільки корисних курей розмножуються і виростають усім на жах усякі гади - змії, крокодили та інші небезпечні для життя звірі. І рятує від них не Червона Армія, а чудо - 18-градусний мороз серед серпня.

Роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита» настільки незвичний за формою, що навіть про жанр було чимало суперечок. Але очевидно одне: письменнику вдалося органічно передати існування трьох світів - реальності, міфу й фантасмагорії. Принаймні так вважають критики. Але придивімось до того, що називають міфом. Це ж знайомий євангельський текст, хай і переосмислений по-своєму. Роман у романі про Єшуа та Понтія Пілата зовсім не сприймається як міф. Це священна історія людства, яка покликана нагадати про вічність моральних засад людського суспільства. Через образ Єшуа Га-Ноцрі Булгаков висловлює думку про те, що всяка влада є насильством над людиною і настане час, коли її не буде. За допомогою цих глав автор нагадує людям, що бути добрим - це не заслуга, а норма. Якщо ж людина недобра, то вона нещасна, її слід пожаліти, бо вона наче хвора. Саме за допомогою зображення біблійного світу Булгаков нагадує, що моральні цінності змінюватися не можуть.

У роману М. А. Булгакова «Майстер і Маргарита» складна доля. Твір, закінчене в кінці тридцятих років, не було опубліковано за життя автора і вперше побачило світ у середині шістдесятих років. Сам Михайло Булгаков вважав цей роман головною книгою свого життя, підсумковим твором, і, як згадувала його дружина, перед смертю казав: «Що я міг написати після» Майстри «?» «Майстер і Маргарита» - подвійний роман. Він складається з роману Майстра про Понтія Пілата і роману про долю самого Майстра. Легендарний волоцюга Ієшуа, прокуратор Іудеї Понтій Пілат і ще більш фантастичний Воланд зі своїм почтом, а поруч - місцеві обивателі тридцятих років нинішнього століття. Обидва сюжету формально з’єднує лише фігура Майстра, однак, як мені видається, сенс співвідношення набагато глибше. Роман Булгакова про одвічну боротьбу добра і зла.

Твір по повісті М. Булгакова «Собаче серце». Повість Михайла Булгакова «Собаче серце» можна назвати пророчою. У ній автор, задовго до відмови нашого суспільства від ідей революції 1917 року, показав найтяжкі наслідки втручання людини в природний хід розвитку, будь то природа або суспільство. На прикладі провалу експерименту професора Преображенського М. Булгаков намагався сказати в далекі 20-і роки, що країну необхідно повернути, по можливості, у її колишній природний стан. Чому ж експеримент геніального професора ми називаємо невдалим? З наукового погляду цей досвід, навпроти, досить успішний. Професор Преображенський робить унікальну операцію: пересаджує псові людський гіпофіз від чоловіка, що помер за кілька годин до операції, двадцяти восьми років. Людина ця - Клим Петрович Чугункін. Булгаков дає йому коротку, але ємну характеристику: