Презирства бояться лише ті, хто на нього заслуговують твір - Нотатки школяра

Пошук творів


 

Головна сторінка » Тематичні шкільні твори » на вільну тему

Презирства бояться лише ті, хто на нього заслуговують

Усі ми різні. Хтось йде по життю, гордо розгорнувши крила, обираючи складний шлях мужності, благородства та честі. Хтось, поступившись своїм слабкостям, борсається у хвилях страху, сорому та презирства. Треба зазначити, що почуття презирства, а саме його остраху – це є внутрішнє відчуття самої людини, коли вона підсвідомо, а іноді й свідомо розуміє, що йде не тим шляхом, що її вчинки є ганебними та вступають у протиріччя до суспільних морально-етичних норм.

Я вважаю, що кожен буде зі мною згодний у тому, що коли твої думки чисті, твої дії – прозорі та спрямовані досягнення гідної мети відповідними засобами, тоді нема чого боятись. Всередині такої людини не має місця для страху презирства, адже вона мислить іншими категоріями. Її душа чиста та відкрита, тому й стріли презирства таку людину оминають стороною.

Людина, чиє серце сповнене любові, співчуття, хто прагне допомагати, а не використовувати інших, не боїться презирства, навіть коли знаходяться ті, хто його виказує по відношенню до неї. Найяскравішим прикладом того, на мій погляд, є доля Ісуса Христа, що її описано у Новому Завіті. Цікавою з цього приводу є й літературна обробка частини цієї історії – роман «Майстер і Маргарита», в якому Понтій Пілат не знаходить спокою, відчуваючи що зробив дещо таке геть негідне й неправильне. Мабуть, у цьому випадку страх презирства – це боязнь виставити на люди власні муки сумління.

Звичайно, всі ми маємо свої темні сторони особистості, але як сказав Франсуа де Ларошфуко: «Ми нехтуємо не тими, у кого є пороки, а тими, у кого немає ніяких чеснот». Очевидно, що процес саморозвитку особистості не може обмежитись одними лиш перемогами. Всі ми люди, й наші вчинки іноді бувають неприпустимими та вартими того, щоб їх соромитись. Але по-справжньому презирства у свою адресу бояться ті люди, які настільки потонули у своїх негативних діях, що розуміють: вони не гідні того, аби до них добре ставилися. Отже, справді, презирства інших боїться лише той, хто на нього заслуговує. Точніше той, хто зневажає самого себе.

Схожі твори: